:::стежка:::
public art
- Проєкт
- Оля Михайлюк / Рустем Скибін / Артур Вабік / Андрій Гуренко / Юлія Гушул / Олександр Нікітюк / Володимир Нойс / Алекс Марченко / Ярема Стецик / Наталя Стецик
В різних містах :::стежка::: розповідає правдиві історії про Крим і залишає на міських поверхнях знаки/символи, які нагадують про півострів. Для АртПоля :::стежка::: стала можливістю не втратити зв’язок з півостровом. До анексії Криму Росією він був одна з найцікавіших локацій для подій Агенції, адже АртПоле досліджує ландшафти і мультикультурні зв’язки. Після березня 2014-го це стало неможливим. В той час і після Оля Михайлюк, режисерка агенції, відвідувала Крим, документуючи події у вигляді мультимедійних репортажів для «Української правди». Коли восени’2014 численні статті, інтерв’ю, дискусії, присвячені кримському питанню, зайшли в глухий кут, у Олі з’явилася ідея :::стежки:::
За основу цієї системи знаків взято орнаменти кримськотатарського кераміста Рустема Скибіна:
Орнаменти нагадують нам про те, що у нас є Батьківщина, є Крим. Сьогодні, перебуваючи далеко від нього, ми все одно зможемо його бачити й відчувати.
Це не просто декоративний проект, в орнаментах і цитатах зашифровані важливі й актуальні меседжі. В Криму зараз неможливі прямі висловлювання, мова стає дедалі метафорічнішою.
Оля Михайлюк
В 2015-му АртПоле провело краудфандингову кампанію проекту. Доброчинці зібрали необхідну суму, і :::стежку::: вирішили прокладати через Київ, Вінницю, Чернівці. В кожному з міст візуальний образ Криму планувалося створювати у взаємодії з місцевим контекстом.
У Києві працював польський стріт-артист Артур Вабік, до анексії він створював роботи в Криму і тому охоче долучився до проєкту. Тепер під мостом на Голосіївському проспекті, яким рухаються транспортні потоки, є :::стежка:::, на якій можна побачити фантастичні східні будівлі, квіти і дивовижних тварин, щоб зрештою опинитися в лісі серед великого гамірного міста. В січні’2016 :::стежку::: представили в Музеї Гончара.
«Чи стежкою правди слова твої ходять?» — питав Михайло Коцюбинський в оповіданні «Під мінаретами» понад сто років тому. Відбитки :::стежки:::, що проходила через Вінницю, мали залишитися на бібліотеці навпроти його будинку-музею.
В цьому її прояві візуальний образ поєднався з текстом. Слова Коцюбинського, що розповідали про душу, квіти, танець й спільну молитву українською й кримськотатарською, поєднали з орнаментами. Цитати відбирала й розробляла їх написання Оля Михайлюк, а над орнаментами працювали спільно Рустем Скібін та Юля Гушул з Вінниці, приєдналися й інші вінницькі художники.
Наступним пунктом мали стати Чернівці. Проте і місцеві художники, і громада виявилися неготовими сприймати проєкт. Поки автори шукали підтримки в Чернівцях, мурал у Вінниці зник. Провели утеплення бібліотеки і покрили весь розпис штукатуркою, не попередивши художників. І хоча такий жест викликав обурення місцевих жителів, було вже пізно. Тепер орнаменти й цитати знаходяться під нашаруваннями, які зможуть зняти хіба що реставратори, відкривши через багато років події нашого сьогодення.
Несподівано :::стежка::: звернула і до Бердянська. Тут мурал на стіні художнього музею ім. Бродського створив київський художник Андрій Гуренко. Якими стежками йтимемо далі, питання наразі відкрите.
На різних етапах проект підтримували Польський Інститут в Києві і проєкту Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI) Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).