«Цинамоновий» тур у самому розпалі

«Цинамоновий» тур у самому розпалі: Івано-Франківськ, Львів та Вінниця діляться першими враженнями, а невтомний Юрій Андрухович та «Карбідо» вже вирушають дивувати Одесу, Дніпропетровськ і Київ. Про те, як стартував «Цинамон», і які емоції залишив, розповідають «господарі»:

Ярина Мелень, арт-директор Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича, Львів:

Мушу сказати, що вимоглива львівська публіка, яка півтора року тому п’яніла від "Самогону", чекала від "Цинамону" як мінімум стільки ж вражень. І не розчарувалася ні на грам!
Спочатку мені здалося, що в залі панує чи то нерозуміння, чи то несприйняття, бо публіка вела себе якось стримано... Після концерту один з віджеїв запитав мене: невже не тягне на танці від музики "карбідів"?  Ви знаєте, не  тягнуло. Енергетика  була мегапотужна, але при тому дуже особлива. Від неймовірно органічного поєднання Андруховичівських текстів і харизми, суперякісної музики і того, що було на екрані, просто рвало дах, хотілося сидіти, не рухатись і навіть не думати, а просто приймати і наповнюватися. Так, саме наповнюватися, бо слово "насолоджуватися" передає лише частинку емоцій. Народ виходив із залу мовчки, і тільки через якийсь час  - захопливі лаконічні репліки, брак слів і багато знаків оклику. Публіка була різна: від студентів  до львівської богеми. Випадкових або тих, хто не знав, куди і чого потрапив, практично не було. Більшість, уже скуштувавши "Самогону", знала, за чим прийшла. І якщо на "Самогоні" дехто ошелешено вибігав із залу, мовляв, прийшов просто послухати Андруховича, а тут щось зовсім не те, то цього разу такого не було. Негативних відгуків, скажу чесно, не чула. Всі були в захопленні.
А чи вписався Цинамон у простір Палацу? Скажу коротко: вписався так, що органічніше бути не може. З технічного боку, як на мене, було ідеально.
З НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАЄМО НА "АБСЕНТ" - це замість висновку.
І наостанок. Я зробила експеримент - запросила (практично змусила прийти!) знайомих, абсолютно далеких від мистецтва, тим паче сучасного. Всім сподобалося! "То був астрал" - сказала одна з моїх подруг, яка до того прізвище Андруховича десь-колись чула в новинах, а про решту сном-духом не відала...

Більш красномовного доказу, що все зроблено на найвищому рівні, бути не може.

Тетяна Манзюк