_просто­_пішли

перформанс

Київська область, листопад’2014 — перформанс
Галерея Gedok (Мюнхен), грудень’2014 — перформанс
Художній музей ім. Бродського (Бердянськ), жовтень’2015 — перформанс
Центр сучасного мистецтва DOX, у рамках виставки «Реконструкція пам’яті», Прага, 2017 — відеодокументація проєкту
Музей пам’яті і толерантності, Мехіко, 2019, у рамках виставки «На лінії фронту» — аудіовізуальна інсталяція
Oseredok UCEC, Вінніпеґ, Канада, 2020, у рамках виставки «На лінії фронту» — аудіовізуальна інсталяція

Тиждень не було зв’язку. Нарешті вдалося додзвонитися.
— Сьогодні почалися обстріли, — сказав він, — люди зібралися й пішли.
— Куди пішли? — спитала я.
— Не знаю, просто пішли, — відповів він.

Зупинитися й чекати або йти, навіть не знаючи напрямку? Момент, коли не існує логічних пояснень. Момент, коли обирає твоє тіло, а ти рухаєшся за ним інтуїтивно. Перформанс.

За місяць до цієї розмови з другом я була у нього в окупованому Алчевську (місто в 40 км від Луганська), який і зараз залишається на непідконтрольній Україні території. Я мала виїжджати до Києва саме в той день, коли залізничні колії підірвали. Всі, хто був на вокзалі, лишилися в місті на невизначений термін. Серед пасажирів було багато жінок — вагітних і з маленькими дітьми, які пройшли цього дня 40 км пішки з Луганська, який вже обстрілювали. Через два тижні мені вдалося виїхати, але не полишала думка про тих, хто лишився на станції. Після новини про черговий обстріл я вирішила теж просто піти — 40 км в умовному напрямку.

Оля Михайлюк

Але я й далі поверталася в думках до тих невідомих жінок на вокзалі, звідки не йдуть потяги. Хто з них лишився? Хто пішов? В якому напрямку? В який момент? Через рік у Бердянську (100 км від лінії зіткнення) — місті, що прийняло чимало переселенців з окупованих територій, я познайомилася з жінками, «про яких йшла».
Оля Михайлюк

Перформанс, який поєднав документацію 40-кілометрового походу та тексти, написані крейдою й вугіллям на різних поверхнях.

Я зустріла жінок, чиї голоси звучали всередині мене. Вони подивилися документацію попереднього перформансу й погодилися взяти участь в наступному. Мене особливо цікавив момент прийняття рішення. Що є сигналом? Коли ти вирішуєш йти? Жінки поділилися своїми історіями, я записала на диктофон
Оля Михайлюк

Всі, з ким познайомилася авторка, виявилися матерями, які самостійно виховували дітей, вимушеними виїхати з міст бойових дій влітку 2014го року. Голоси вимушено переселених жінок поєдналися з відеорядом 40-кілометрового походу. Самі ж жінки були запрошені до участі. Під час перформансу вони додали свої враження, написавши їх вугіллям по стінах і екрану.

_просто_пішли демонструвалася у рамках виставки «Реконструкція пам’яті».