АртПоле Крим

місто Бахчисарай

Ці кипариси й гранати, кизил і айва, ялівець і лаванда причарували раз і назавжди. Вперше опинившись в Бахчисараї, ми зрозуміли, що хочемо проводити фестиваль саме тут. І в 2011му це стало можливим, завдяки спільним зусиллям АртПоля, місцевої адміністрації, друзів фестивалю та прихильників ідеї нових форматів подієвого туризму в Криму.

АртПоле Крим. Східні ворота

Сцена знаходилася прямо перед ними — перед воротами печерного міста Чуфут-Кале. Це була найекстремальніша з наших фестивальних локацій. Невимовно красиво й невимовно складно в сенсі організації. Крім того, ми вирішили провести фестиваль в жовтні, коли на півострові достигають плоди й меншає туристів. Але оксамитового сезону того року не сталося — за кілька днів до події погода вщент зіпсувалася. Дещо драматично, враховуючи, що фестиваль пропонував майбутнім відвідувачам «екскурсію по місту-саду, споглядання мечетей, старовинних цвинтарів та фонтанів, відвідання Ханського палацу, середньовічного університету Зинджирли-медресе, традиційних кримськотатарських кав’ярень, чайних та чебуречних, а потім велику музичну open-air програму».

15-16 жовтня, хоч і було прохолодно, але дощ раптом припинився, а над Чуфут-Кале вималювалася велика веселка. Все заплановане сталося — екскурсія й майстер-класи з гончарства, вишивки, ювелірної справи, з приготування кави, чаю, східних солодощів та чебуреків, з народних танців та гри на традиційних музичних інструментах. І програма великої сцени, що складалася з двох частин — музики народів Криму, яку представляли Мустафа Кизилделі, гурти «Джезаїр» і «Макъам», та міжнародної world-music-програми, в якій взяли участь чеські Čankišou, польський «Оркестр святого Миколая», білоруські Port Mone, українські «ДахаБраха» та «Зіра».

Тут відбувся один найзворушливіших в історії фестивалю майстер-клас — в Музеї Ісмаїла Гаспрінського, кримського татарського просвітника, який заснував першу в історії кримськоготатарську газету (останній номер «Терджимана» вийшов 23 лютого 1918 року, коли більшовики окупували Крим). Говорили про музичні традиції, інструменти, мови, релігії, світогляди, опір і революції, грали. І здавалося, дім все чув, запам’ятовував, щоб зберегти слова й музику, як все те приховане раніше, чим ділився з нами в той день. Потім гуляли Бахчисараєм, пили в «Мусафірі» чай і вино і майже до ранку не хотіли розставатися. А ті, хто вже поїхав з Бахчисараю, застрибнувши з вузької платформи в севастопольський потяг, розповідали, що добиралися тоді як одна велика родина — в когось були тандирні коржі, в когось виноград, а в когось вино і сир, і ніхто не був проти поділитися.

Ще до початку фестивалю художники створили свої дивовижні об’єкти, чим пожвавили візуальну історію старого Бахчисарая. «В очікуванні наповнення» були скульптури Віталія Кохана, завдяки Мирославу Вайді на старій кам’яній стіні з’явилися шпаківні-динаміки, а Жанна Кадирова «висадила» в місцевому лісі авторські овоче-гриби. Новими для АртПоля і надзвичайно доречними тут стали геліографіті. Художник Володимир Бахтов разом з зацікавленою публікою факелами «малювали» зниклі архітектурні об’єкти, химерні вогняні ліси, потоки й човни. Дійство нагадувало ритуальний танок, проте фотоапарати зафіксували завершені вогняні малюнки.

Звідси, від Східних воріт Чуфут-Кале можна було спостерігати захід і схід сонця, море вдалині, численні гірські хребти й долину Ашлама-Дере, що в прямому перекладі з кримськотатарської означає «де зростають прищеплені дерева». Це долина садів, у яких стояла перша ханська резиденція — палац Ашлама-Сарай. «У кримських татар справа щеплення на паростках старих дерев і на диких деревах у лісі вважається природньою, — пояснював тоді Володимир Бахтов. — Спроба зробити щеплення сучасних ідей художніми методами в настільки складному історичному просторі, яким є південно-західний Крим, може виявитися як несподівано плідною, так і безнадійно авантюрною. Але кримські татари завжди носили з собою інструмент для щеплення дерев і нескінченно експериментували».

Фестиваль, що поєднав в собі традиційну та сучасну музику, народні ремесла і лендарт, а головне — людей різних мов і релігій, можна було вважати вдалим щепленням. Але анексія Криму Росією, що відбулася через кілька років, змусила в цьому засумніватися. Проте і надалі ми віримо, що наш сад виросте.