Ніхто не острів
Аудіовізуальний проєкт про український південь. Крим, Херсон, Маріуполь
2021–2022
Частина 1
Це мовчазна подорож на близьку й бажану, але недосяжну територію — в Крим. Авторка ідеї — Оля Михайлюк. Влітку-восени 2021го разом з мінським саундартистом SK.EIN вони максимально наблизилися до півострова, щоб зібрати звуки, кольори, фактури на кордоні у вигляді аудіо- та відеофайлів. Основний матеріал був записаний на півострові Хорли (Херсонська область), що в 30 км від Криму.
Потім в Києві до нього додалися традиційні кримські мелодії та імпровізації на ці теми. До співтворення долучилися Мустафа Кизилделі (Стамбул, баглама), Сурен Восканян (Маріуполь, дудук, кларнет) та Андрій Левченко (Київ, бубон). Музичні цитати пізніше були використані в творі.
Вперше проєкт був представлений наприкінці 2021 року в Херсоні, Києві та Івано-Франківську. 24 лютого 2022 Хорли були окуповані.
Частина 2
Ця аудіовізуальна подорож до мирного Маріуполя сталася 1 грудня 2022го. Маріуполь на той момент вже півроку окупований росією — 90% житлових будинків були знищені або пошкоджені. Битва за Маріуполь почалася 24 лютого і тривала до 20 травня 2022го. Близько 400 тис. людей опинилися в блокаді, без електрики, води, газу, опалення, мобільного зв’язку, їжі та ліків. Місто обстрілювали спочатку артилерією, потім ракетами та авіабомбами. Протягом блокади загинуло понад 20 тис. мирних жителів.
Однин з тих, кому вдалося пережити блокаду й вийти з окупованого Маріуполя — Сурен Восканян, який брав участь у записі першої частини. Тут він грає на дудуку, кларнеті та саксофоні, це перший виступ після отриманої в березні контузії. Фото і відео відзняті Олею Михайлюк випадково, протягом подорожей до Маріуполя 2016-2021 рр. Звуки міста записані саундартистом з Вроцлава Томашем Сікорою в 2017му.
Переписати чи дописати вже нічого неможливо. Отже портрет улюбленого міста зібрано з матеріалів, який залишився в папках «Mariupol» на комп’ютерах Олі і Томаша, та музичної імпровізації Сурена. Наприкінці осені’2022 всі зустрілися в студії Opera Aperta в Києві, аби здійснити подорож до уявного вже міста. Репетиціям заважали блекаути і регулярні сигнали повітряної тривоги. Але виступ і запис відбулися. В залі було багато маріупольців, які мусили переїхати з рідного міста до Києва.
Протягом 2022го «Ніхто не острів» був показаний в Дніпрі (Україна), Клайпеді (Литва), Гдині, Гданську, Вроцлаві (Польща). В 2023му — в Центрі сучасного мистецтва Ujazdowski Castle у Варшаві (Польща) та в галереї Асортиментна кімната в Івано-Франківську (Україна). В 2024му — в Канзасі (США).
Наші міста — поза часом. Вони просто є, навіть коли ззовні здається, що їх нема. Ці міста всередині нас. Мирні. Є міста, яких нема. Залежить від того, де робити наголос. Поки ми пам’ятаємо наші міста — пляжі, фонтани, клумби, будинки, заводи, шпаринки на стінах, мости, вони є. На кожному показі обов’язково звучало «я ніколи не був в Маріуполі, але відчув це місто» або: «на початку було багато запитань, а потім просто занурюєшся в ці трави, слухаєш їх і музику, обов’язково маю колись поїхати на Херсонщину»
Оля Михайлюк