Силует Олі Михайлюк на фоні зеленої трави

паМ’ЯТАти

мультимедійний колаж

Оля Михайлюк
ідея, фото, відео, перформанс, текст
Валерій Чоботар
текст
Олег Божко
текст
Марк Токар
контрабас
Олексій Ворсоба
акордеон
Наталя Перчишена
запис інтерв’ю
Томаш Сікора
монтаж звуку
Бенджамін Коуп
переклад
Тетяна Митальникова, Ігор Митальников
субтитри

Навесні 2017го перформанс «паМ’ЯТАти» був показаний в східноукраїнських містах в безпосередній близькості до зони бойових дій: в Старобільську, Северодонецьку, Краматорську, Бахмуті, Покровську і Маріуполі. Всі вони в 2022му потраплять в епіцентр воєнних дій. Після туру до твору додалися нові епізоди.

Протягом п’яти років — 2016-2021 — твір існував у вигляді перформансу. Набуваючи завжди нової форми, був показаний в багатьох містах України та Європи.

В 2021му виникла ідея змонтувати відеороботу «паМ’ЯТАти». Оля Михайлюк вкотре поїхала на схід, цього разу щоб відзняти маріупольське узбережжя. За дев’ять місяців до війни твір був змонтований, тривалість — 1 година 20 хвилин. Прем’єра відбулася навесні’2021, також в Маріуполі.

Після показів завжди висаджувалася м’ята. Ще в 2016му її передали з Алчевська — міста, в якому Оля Михайлюк перебувала в окупації в 2014му році. Тепер алчевська м’ята росте в різних містах України та Європи. В Маріуполі в 2021му м’яту висадили в Міському саду.

В 2022му Маріуполь був взятий у блокаду, а пізніше окупований Росією, тисячі мирних жителів загинули. Через постійні обстріли місцеві жителі не могли потрапити на кладовище, а отже мусили ховати людей в братських могилах в Міськсаду.

«паМ’ЯТАти» — це спогад і передбачення. Метод роботи над твором був особливим — інтуїтивним, імпровізаційним. Ніколи не було сценарію. Натомість були особисті фото, відео та аудіо нотатки. В певний момент в 2016му стало зрозуміло, що цей різножанровий матеріал може бути органічним і цілісним тлом для перформансу. А потім в 2021му я відчула необхідність нового монтажу. Більше не готова була брати участь у творі як перформерка, вирішила зафіксувати все й поєднати у відеороботу. І навіть тоді не було плану, а лиш природній потік файлів і спогадів — з одного епізоду випливав інший і так далі, так далі.
«паМ’ЯТАти» можна було б назвати твором-передчуттям, якби війна не точилася на сході України протягом восьми років, і в ньому не було б доволі конкретних прикладів травми та її опрацювання. Це і передбачення, і своєрідна інструкція з того, що робити потім — як пережити складний досвід, тепер вже подвійний
Оля Михайлюк