паМ’ЯТАти
мультимедійний колаж
- Оля Михайлюк
- ідея, фото, відео, перформанс, текст
- Валерій Чоботар
- текст
- Олег Божко
- текст
- Марк Токар
- контрабас
- Олексій Ворсоба
- акордеон
- Наталя Перчишена
- запис інтерв’ю
- Томаш Сікора
- монтаж звуку
- Бенджамін Коуп
- переклад
- Тетяна Митальникова, Ігор Митальников
- субтитри
паМ’ЯТАти — мультимедійний колаж, що включає відео-нотатки Олі Михайлюк з Донеччини та Луганщини, музику, фрагменти перформансу та записані нею документальні історії від садівника з Алчевська та добровольця з Тернополя, що воює на сході з 2014го. Під час перформансу Оля креслить крейдою по чорній поверхні та висаджує м’яту. Цю крейду вона ще до війни привезла як сувенір з Крейдяних гір, розташованих між Донецьком і Луганськом. М’яту привіз її приятель з Алчевська, де вони разом були деякий час в окупації. Крейда і м’ята повертають в окуповані нині Донеччину та Луганщину.
2016
Художній музей ім. Бродського, в рамках міжнародної резиденції ВХІДнаСХІД, Бердянськ
Bunkermuz, Ternopil
Akcent Documentary Theater and Performance Festival, Prague
Твір існував у вигляді перформансу і, щоразу набуваючи нової форми, був показаний в різних містах в Україні й далі в Європі. Щоразу перформанс включав висаджування м’яти, вивезеної з окупації.
2017
«паМ’ЯТАти» показали на сході Україні неподалік зони бойових дій — у Старобільську, Сіверськодонецьку, Краматорську, Бахмуті та Маріуполі.
В 2021му виникла ідея змонтувати «паМ’ЯТАти» у вигляді відеороботи, додавши відео з усіх цих міст. Так у в творі з’явилися крейдяні гори, що поблизу Сіверськодонецька, соняшники з-під Бахмута, птахи з Азовського моря в Маріуполі (в 2022му всі ці території потрапили в епіцентр бойових дій). Перший показ відеороботи відбувся в Маріуполі за дев’ять місяців до початку повномасштабного вторгнення росії. Після нього Оля висадила м’яту в Міському саду.
2021
Платформа ТЮ, Маріуполь
Вагабундо, Івано-Франківськ
2022
Український дім (Варшава)
Latvian Centre for Contemporary Art, в рамках міжнародної виставки “Decolonial Ecologies” (Riga)
В травні’2023 Оля Михайлюк вирішила продовжити історію, пов’язану з рослинами сходу й півдня України та війною. Оскільки зараз більшість територій окупована або замінована, віднайти ділянки українського степу було доволі складно, але можливо. Співробітники Херсонського ботанічного саду змогли зберегти рослини навіть під час окупації. На початку червня Оля відзняла рослини для нової частини «паМ’ЯТАти», яку планувала показати у Варшаві в червні’2023, поєднавши з перформансом і музикою Олексія Ворсоби. По дорозі до Варшави вона дізналася про підрив Каховської ГЕС. Це вплинуло на ідею — окрім рослин, в роботу увійшли відео українських міст і сіл до/після окупації їх росією. Без зайвих пояснень, південь і схід України тепер є зоною екологічного лиха.
2023
Центр сучасного мистецтва «Уяздовський замок», Варшава
Міжнародний мистецький фестиваль Interakcje, Пьотрков Трибунальський
«паМ’ЯТАти» — це спогад і передбачення. Метод роботи над твором інтуїтивний. Ніколи не було сценарію. Натомість були особисті фото, відео та аудіо нотатки, і постійні трансформації. «паМ’ЯТАти» можна було б назвати твором-передчуттям, якби війна вже не точилася на сході України, і в ньому не було б прикладів травми та її опрацювання. Це і передбачення, і своєрідна інструкція з того, що робити потім — як пережити складний досвід, тепер вже подвійний. В 2023му я вирішила створити нову частину. Раптом я відкрила, що в моєму житті, як і тоді в 2014му, є садівник та військовий, історії яких мають бути зафіксовані. І знову м’ята й ковила. Той же патерн. Тільки тепер не лиш Донеччина і Луганщина, але й Херсонщина, і Запоріжжя. Я згадала Бердянськ, де Марк Токар і Олексій Ворсоба починали писати музику для твору. Всі композиції, які здалися нам радісними, ніколи більше не звучали. Повертаюся до роботи з вірою, що час на цю музику ще буде. І інтерв’ю ми будемо писати не про міста, які у нас відбирають, а про міста, які ми повертаємо. І квіти обговорювати без метафоричного навантаження. Будемо говорити не тільки про рани, а і про те, від чого вони загоюються. Словом, це буде твір про любов і повернення. Але до цього ще багато трави і крейди.
Оля Михайлюк