паМ’ЯТАти
мультимедійний колаж
- Оля Михайлюк
- ідея, фото, відео, перформанс, текст
- Валерій Чоботар
- текст
- Олег Божко
- текст
- Марк Токар
- контрабас
- Олексій Ворсоба
- акордеон
- Наталя Перчишена
- запис інтерв’ю
- Томаш Сікора
- монтаж звуку
- Бенджамін Коуп
- переклад
- Тетяна Митальникова, Ігор Митальников
- субтитри
Навесні 2017го перформанс «паМ’ЯТАти» був показаний в східноукраїнських містах в безпосередній близькості до зони бойових дій: в Старобільську, Северодонецьку, Краматорську, Бахмуті, Покровську і Маріуполі. Всі вони в 2022му потраплять в епіцентр воєнних дій. Після туру до твору додалися нові епізоди.
Протягом п’яти років — 2016-2021 — твір існував у вигляді перформансу. Набуваючи завжди нової форми, був показаний в багатьох містах України та Європи.
В 2021му виникла ідея змонтувати відеороботу «паМ’ЯТАти». Оля Михайлюк вкотре поїхала на схід, цього разу щоб відзняти маріупольське узбережжя. За дев’ять місяців до війни твір був змонтований, тривалість — 1 година 20 хвилин. Прем’єра відбулася навесні’2021, також в Маріуполі.
Після показів завжди висаджувалася м’ята. Ще в 2016му її передали з Алчевська — міста, в якому Оля Михайлюк перебувала в окупації в 2014му році. Тепер алчевська м’ята росте в різних містах України та Європи. В Маріуполі в 2021му м’яту висадили в Міському саду.
В 2022му Маріуполь був взятий у блокаду, а пізніше окупований Росією, тисячі мирних жителів загинули. Через постійні обстріли місцеві жителі не могли потрапити на кладовище, а отже мусили ховати людей в братських могилах в Міськсаду.
«паМ’ЯТАти» — це спогад і передбачення. Метод роботи над твором був особливим — інтуїтивним, імпровізаційним. Ніколи не було сценарію. Натомість були особисті фото, відео та аудіо нотатки. В певний момент в 2016му стало зрозуміло, що цей різножанровий матеріал може бути органічним і цілісним тлом для перформансу. А потім в 2021му я відчула необхідність нового монтажу. Більше не готова була брати участь у творі як перформерка, вирішила зафіксувати все й поєднати у відеороботу. І навіть тоді не було плану, а лиш природній потік файлів і спогадів — з одного епізоду випливав інший і так далі, так далі.
«паМ’ЯТАти» можна було б назвати твором-передчуттям, якби війна не точилася на сході України протягом восьми років, і в ньому не було б доволі конкретних прикладів травми та її опрацювання. Це і передбачення, і своєрідна інструкція з того, що робити потім — як пережити складний досвід, тепер вже подвійний
Оля Михайлюк