Альберт, або найвища форма страти

мультимедійний колаж

Оля Михайлюк
режисура
Юрій Андрухович
текст, голос
Уляна Горбачевська
голос
Марк Токар
контрабас, голос
Анатолій Бєлов
графіка
VJ-group CUBE
відео
Віктор Новожилов
звук

«Альберт» створений за однойменним оповіданням Юрія Андруховича. Вистава, за задумом Олі Михайлюк, є такою формою оповідання, що поєднує в собі текст з ілюстраціями, і не лише графічними, але й музичними — від автентики до фрі-джазу. Гра слів, інтонацій, жестів, що виникає у ризикованій взаємодії письменника, що проявляється тут як автор текстів, співак та актор, з музикою і графікою.

Ідея поєднати саме цей текст із саме такими виконавцями та саме такою візуалізацією — це щось більше і значніше, ніж режисура. Це створення особливого мистецького синтезу, відкривання потаємних можливостей тексту, про які не здогадувався навіть я, його автор.

Юрій Андрухович, письменник

Прем’єри «Альберта» відбулися на великих українських фестивалях — АртПоле, Meridian Czernowitz та ГогольFest. Як і подальші покази, вони були організовані Агенцією «АртПоле». Перший тур Україною припав на період, коли розгорнулися події Майдану, 21 лютого 2014 «Альберт» був єдиною виставою, яку не відмінили в Києві. В травні 2014 «Альберт» стався у форматі просто неба у Львові — в місті, де розгортаються події твору, львівські будинки та Домініканський собор стали виразними декораціями. У вересні 2015 в рамках Міжнародного фестивалю MitOst відбулася прем’єра вистави німецькою мовою; у жовтні 2017, в рамках WROCloveUKRAINA — прем’єра польською.

В’язке та проникливе плетиво зі звуків, слів, фраз, невротичного брязкання та прострілів контрабасу, мерехтливих пульсацій відео та похмурого завивання, демонічного вереску та наспівування, замолювання та радісного тупцювання. Супроводжувалось вибухами, феєрверками, привселюдним коронуванням та каранням, спалюванням, роздмухуванням, плюванням. Я уявляв собі Львів тодішній і теперішній з його мокрим середмістям, брудними околицями, кам’яними мурами, численними церквами, соборами, дзвіницями, вимощеними бруківкою вулицями, ринвами, ранами, ранками, Ринком, водостоками, людом, пристрастями і святостями.

Мирослав Вайда, художник

«Альберт» дивує перш за все простотою й доступністю. Крізь нього не потрібно продиратися, проте його потрібно відчувати. Його не потрібно розшифровувати, проте його варто додивитися до кінця. Оскільки простота й доступність, пропоновані глядачеві, відкриваються лише тому, хто любить і вміє слухати оповіді — страшні, запаморочливі й ніжні. Чи просто тому, хто любить і вміє. Це як  біблійні історії. В переказах грішників.

Сергій Жадан, письменник

Текст вокальні імпровізації анімована графіка, режисура та сценографія склали дивовижну алхімію, що переплавила жанр середньовічного мораліте у цілком сучасну історію. Для мене — історію про те, що ми не так вже й далеко відійшли від середньовіччя, про жорстокість, із якою соціум винищує «інакшість» і мститься за свої моральні цінності.

Ольга Жук, кураторка