Виступ музичного гурту на нічній сцені фестивалю в Унежі

Уніж

село Уніж, Городенківський район, Івано-Франківська область

Затишний яблуневий сад у величному Дністровському каньйоні. Фестиваль повністю охопив нову локацію — події відбувалися не лише на Великій сцені, а й в усіх її відреставрованих приміщеннях колишньої ферми: стайнях, кузні, гончарній, у кафе та їдальнях і просто в саду.

Велика лабораторія просто неба. Один мистецький напрямок доповнював інший, створюючи чарівну багатогранну дійсність. Завжди був присутній елемент імпровізації й інтерактиву. Публіка не відокремлювалася від артистів і постійно брала участь в спільному творчому процесі — співала, знімала, монтувала, танцювала, малювала.

Фестиваль перетворився на поле для народження й втілення ідей, які з часом захоплювали сцени та галереї в різних містах і країнах. Багато проєктів створювалося спеціально для АртПоля, а крім того виникали нові союзи та несподівані поєднання. Іноді про найцікавіше не знав ніхто, навіть організатори, адже з’являлося воно вже безпосередньо тут — в яблуневому саду над Дністром.

Уніж-2011

Завдяки взаємодії досягається загальний ефект, набагато потужніший ніж ефект від кожного окремого компоненту. А основною точкою на мапі фестивалю, де сходяться всі перехресні енергії, зрозуміло, є сцена. Ми мріяли про об’єкт у просторі, символічний і гармонійний у ландшафті. Ним стала сцена-гніздо, символ фестивальної синергії. Велика сцена традиційно була різноманітною — цього разу її географія сягнула Австралії. Було представлено й декілька колаборацій, що народилися на минулих фестивалях, серед них — Хмелева Project ДахаБрахи (Україна) і Port Mone (Білорусь).

Вдень працювали різноманітні майстерні з нетрадиційними підходами до традиційного: співу, танців та ремесел. Можна було працювати руками, тілом, голосом і уявою. Найгучніша — Як Умієм Так І Пієм Оркестра — двічі на день мала репетиції на величезній гойдалці. Діяла також фото-майстерня, ідея якої — задокументувати АртПоле’2011 виключно зусиллями фестивальної публіки, у чому їй допомагали професійні фотографи.

АртПоле’2011 продовжило традицію дбайливого ставлення до довкілля: багаторазовий посуд у кафе та їдальнях, волонтерські екобригади, сортування сміття й інші методи практичної й творчої боротьби з непотребом, а також дослідження місцевих рослин і птахів, висадка дерев.

Уніж-2012

Тоді вперше виникла нічна експериментальна сцена, де музика поєднувалася з поезією, театром, відео. В зоні експерименту — імпровізації, від присутніх на АртПолі музикантів, відео-художників, скульпторів, столярів і всіх-всіх-всіх.

Яблуневий сад — дерева, люди, птахи, гнізда. Цього року були ще й шпаківні від Мирослава Вайди. Це один з лендарт-об’єктів, що існує й досі — унізькі мешканці приходять до нього на свята, а ті, хто сплавляється Дністром, роблять біля нього спеціальні зупинки.

Уніж-2013

Функціонували чотири музично-театральні сцени. На Великій сцені, нарівні з зірками world music, демонстрували свої досягнення народжені на попередніх фестивалях експериментальні проєкти, наприклад, інструментальний, у прямому сенсі, ансамбль місцевих столярів Уніж-ЦЕХ чи овочевий оркестр Паприкалаба. Одна зі сцен припливла на фестиваль по Дністру разом з Гич Оркестром.

Найбільшою інтригою стала нічна експериментальна сцена, на якій ті, кого фестивальна публіка знала за виступами на сцені великій, виступали в нових образах. «Трансглобалізовану» версію давньої індійської легенди The King and The Corpse Тьюп, харизматичний вокаліст Transglobal Underground, оповідав під віртуозну гру Шими на сітарі. Олег Мох Гнатів з «Перкалаби» запропонував свою версію прогулянки в потойбіччя в складі Gutzul Magic Foundation. І саме на цьому фестивалі відбулася прем’єра першого авторського проєкту агенції АртПоле — вистава «Альберт, або Найвища форма страти» за текстом і безпосередньою участю Юрія Андруховича.

Уніж-2014

Кордони — лінії. Лінії розмежовують простір. Лінії сполучають точки в просторі. Точки і лінії утворюють орнаменти. Геометрія межує з мистецтвом. Орнаменти й кордони стали темою останнього фестивалю.

З огляду на початок збройного конфлікту на сході України, подія відбулася не в звичному фестивальному форматі фестивалю, а як зустріч і лабораторія. ARTPOLE.IF в унізькому яблуневому саду продовжило ARTPOLE.LU, що проходило на початку травня біля Алчевська. За півроку до того українці об’єдналися в протесті. АртПоле ставило запитання — чи можливо об’єднатися в спогляданні й творенні? Що для цього перш за все необхідно зрозуміти, просте й вічне — хто ми?

Мова, музика, ландшафти допомагали в пошуках ідентичності. Прогулянки й дискусії, учасниками яких стали письменники та біологи, музиканти і географи, художники, історики, філософи. Велика сцена, на якій більшість гуртів були інструментальними, без коментарів. Кінопокази, створення лендарт-об’єктів, літературно-музичні перформанси, майстер-класи, найбільший з яких — для найменших, дитяча майстерня зі створення аудіо-казок «Велике Вухо». На АртПолі’2014 зустрілися митці з Донецька і Львова, Харкова і Ужгорода, Криму й Карпат. Крім українців, у програмі були учасники з Австрії, Польщі, Угорщини — вони не відмінили свої концерти, вважаючи за необхідне взаємопідтримку й процес спільного творення.