cut—shut—tore apart

перформанс
Культурний центр Giesinger Bahnhof (Мюнхен, 2015)
 

Людина, народжена між небом і землею, на 80% складається з води. Людина є частиною навколишнього світу, нерозривно пов’язана з ним. Людина дивиться на море — типовий образ спокою, бездіяльності, спостереження. Ця людина — я. І я хочу дивитися на хвилі. Але вони приходять і ВІДРІЗАЮТЬ моє море. Мені сумно, я не хочу війни, тепер я дивлюся на небо. Потім вони ЗАКРИВАЮТЬ небо. Я заплющую очі й залишаюся на моїй землі — уявляти і чекати. А потім вони РОЗРИВАЮТЬ мою землю. А потім я — людина — починаю діяти. У перформансі я взаємодію з відеозображенням мого (Чорного) моря і фразами, взятими з новин про події в Криму і на сході України. Але чи дійсно можна «відрізати» море, «розірвати» землю, «закрити» небо?
Оля Михайлюк