Оля Михайлюк

мультидисциплінарна художниця

Мультидисциплінарна художниця. Її мистецькі та дослідницькі практики пов’язані з питаннями самоідентичності, деколонізації та взаємодії між ландшафтом та людиною. Народилася і живе в Києві, проте її діяльність тісно переплетена з подорожами по різних регіонах України. Працює з різними медіа — відео, фотографія, інсталяції, перформанси та ін. Часто співпрацює з музикантами і письменниками. Для більшості проектів характерне поєднання музично-поетичного з документальним.

Резидентка Центру сучасного мистецтва Zamek Ujazdowski (Варшава, 2012 та 2022), International Art Residence Villa Waldberta (Мюнхен, 2015), стипендіантка Gaude Polonia (Познань, 2016).

  • Світлокола — персональна виставка, Ваґабундо (Івано-Франківськ, 2023), Український дім (Київ, 2023)
  • Ніхто не острів — персональна виставка, Асортиментна кімната (Івано-Франківськ, 2023)
  • Ніхто не острів. Маріуполь — Opera aperta (Київ, 2022), Місто Літератури (Ґданськ, 2022), галерея EXIT (Вроцлав, 2022), PanDymińska (Варшава, 2022), More Music Club (Одеса, 2022), Центр сучасного мистецтва Zamek Ujazdowski (Варшава, 2023)
  • Ніхто не острів — DCCC (Дніпро, 2022), Український дім та Ladom (Варшава, 2022), Gdynia Film Centre (Гдиня, 2022), Electrum Ambient Park (Білосток, 2022), Місто Літератури (Ґданськ, 2022), EXIT (Вроцлав, 2022), TEMA (Клайпеда, 2022), Центр сучасного мистецтва Zamek Ujazdowski (Варшава, 2023)
  • Ірпінь. Хроніки відродження — відео-нотатки, присвячені Ірпеню та його мешканцям, які після окупації та бойових дій у місті намагаються відновлювати життя попри те, що війна триває. Український дім (Варшава, 2022), Latvian Centre for Contemporary Art (Рига, 2023), Центр сучасного мистецтва Zamek Ujazdowski (Варшава, 2023)
  • паМ’ЯТАти — мультимедійний колаж, що сполучає авторські фото/відео, документальні інтерв’ю та перформанс (представлений в десяти містах України, а також на фестивалі документального театру й перформансу Akcent в Празі й OtWARta Ząbkowska у Варшаві, 2016-2018), в 2021 р. як відеоробота презентований в Україні й Польщі. В 2022 р. показаний в межах виставки «Decolonial Ecologies», Latvian Centre for Contemporary Art (Рига, 2022) та в Центрі сучасного мистецтва Zamek Ujazdowski (Варшава, 2023)
  • Крим. Третій вимір — аудіовізуальні інсталяції, Urban CAD (Херсон), Кримський дім (Київ), Асортиментна кімната (Івано-Франківськ, 2021)
  • Скажи: Світло — персональна виставка в межах Міжнародного фестивалю «Книжкового Арсеналу», Мистецький Арсенал (Київ, 2021)
  • Краплі — персональна виставка, Na пошті (Тернопіль), Асортиментна кімната (Івано-Франківськ, 2021)
  • роздІловІ — мультидисциплінарний проєкт: ідея та візуалізація Олі Михайлюк, поезія Сергія Жадана, музика Олексія Ворсоби і Томаша Сікори, за участі Андреа Марії Хандлер, contemporary dance (розпочатий в 2012, представлений на численних фестивалях в Україні та за кордоном)
  • _просто_пішли — перформанс, галерея Gedok (Мюнхен, 2014), Центр сучасного мистецтва DOX у рамках виставки «Реконструкція пам’яті» (Прага, 2017), в рамках виставки «На лінії фронту» — Музей пам’яті й толерантності (Мехіко, 2019) та Oseredok UCEC (Вінніпеґ, 2020)
  • Словом — перформанс в межах виставки «Століття української абстракції», Національний Музей ім. Тараса Шевченка (Київ, 2019)
  • Безкінечна подорож, або Енеїда — мультимедійний колаж за участі Юрія Андруховича, Марка Токара, Віктора Новожилова, режисура — Оля Михайлюк, Мистецький Арсенал (Київ, 2017), Національний художній музей України (Київ, 2018), міста на лінії розмежування, а також Харків, Полтава, Хмельницький в рамках літературних фестивалів
  • Granica — участь у груповому мультидисциплінарному проєкті (Познань-Київ-Маріуполь, 2017)
  • wor(l)ds — перформанс, Cultural Center Giesinger Bahnhof (Мюнхен, 2015), 48 Stunden Neukölln Festival, UP Gallery (Берлін, 2016), Port creative hub (Київ, 2017)
  • Решту зробить Бог — відеоінсталяція, Університет образотворчих мистецтв (Познань, 2016)
  • The Simplest Words — відеопоезія, Galeria Labirynt (Люблін, 2016)
  • cut—shut—tore apart — перформанс, Giesinger Bahnhof (Мюнхен, 2015)
  • Альберт, або Найвища форма страти — вистава за участі Юрія Андруховича, Уляни Горбачевської, Марка Токара, режисура — Оля Михайлюк (прем’єри відбулися фестивалях АртПоле, Meridian Czernowitz та ГогольFest, 2015 р. в рамках Міжнародного фестивалю MitOst відбулася прем’єра німецькою мовою; в 2017 р. в рамках WROCloveUKRAINA — прем’єра польською)
  • Самогон-Цинамон-Абсент — мультидисциплінарний проєкт за участі Юрія Андруховича та гурту Karbido (Вроцлав), візуалізація — Оля Михайлюк спільно з vj-групою Cube
  • Міжнародний мультидисциплінарний фестиваль «Шешори», пізніше «АртПоле» — режисерка (Івано-Франківська, Вінницька, Луганська, Одеська області та АР Крим, 2013-2014)

В період захоплення Криму та Донбасу росією в 2014-му році перебувала на цих територіях, що вилилося в цикли публіцистичних матеріалів Крим. Дивитися в очі та Донбас: це все про любов, опубліковані в «Українській правді». В 2016 записала інтерв’ю для «Zbruč», яке увійшло в твір «паМ’ЯТАти». Пізніше вела блог на LB.ua.